Обговорення:Злодій (етика)

Злодій це той, хто щось цупить. Мова ж тут про ЛИХОдія.--ЮеАртеміс (обговорення) 08:08, 8 вересня 2016 (UTC)

ЗЛОДІЙ, я, чол.

1. Той, хто займається злодійством. Брат Соловейків злодій: украв сивого вола в Кайдаша та і загнав на злодійський ярмарок у Жашків (Нечуй-Левицький, II, 1956, 11); Стріляв ..папа в злодіїв, що залізли крізь вікно і винесли з дому геть чисто всю одежу (Юрій Смолич, II, 1958, 14); * У порівняннях. Я той самий, котрого ви років п'ять тому назад боялись, як злодія, мало не розбійника... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 450);

   // Про звірів, птахів, що крадуть їстівне. Не розбігається [гурт овець] одно туди, друге сюди, так, як рогата худоба. А все купою. Г-ге! А медвідь, злодій, тілько й чекає на те (Іван Франко, IV, 1950, 25); Хитруватий злодій-лис Лантух гречки тихо вніс (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 72).

1. Зрадник, злочинець. Не спиться вам, парламентські витії, Масні злодії, в орденах кати (Максим Рильський, III, 1961, 71).

   ♦ Кишеньковий злодій див. кишеньковий; На злодієві шапка горить див. шапка.

— Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 599.

ЛИХОДІ́Й, я, чол. Той, хто чинить лихо, здатний чинити лихо. [Кармелюк:] Я ж не лиходій, я ж не звір, я ж не заїдав у світі чужого віку (Степан Васильченко, III, 1960, 484); — Лиходій! — дивлячись просто в очі куркулеві, промовив наймит. — Ми тебе судитимемо! (Іван Багмут, Щасливий день.., 1959, 194); * Образно. Зашуміли із лісу осокори: — Зростемо ми до неба скоро. Не страшні нам суховії-лиходії (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 144).

— Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 497.